Країна хороших дітей: чому нам варто повчитися у японських мам

Про те, як підходять до виховання малюків в Країні висхідного сонця, розповіла Юлія Енхель, засновник і президент компанії Enhel Group.

Юлія Енхель, бізнесвумен, експерт по красі та здоров’ю і б’юті-блогер, по роботі часто буває в Японії. І не просто буває, а проводить там досить багато часу.

Вона вже звикла до неймовірної працездатності місцевого населення, до капсульних готелів, обідів з десяти страв і пропозицій змінити розкішні туфлі на зручні тапочки. Але багато вона ще продовжує осягати — як філософію дзен.

Для мене Японія — це країна відкриттів. Перш за все, було дивно зустрічати повсюдно винятково хороших дітей. Японські діти привітні та культурні. Жодного разу не бачила, щоб вони вимагали у батьків іграшку або частування. А вже тим більше не бачила істерик, пов’язаних з відмовою мам і тат піти назустріч. Тут все дуже шанобливо і тепло!

Коли можна все

Багато хто стверджує, що японська система виховання ікудзі викликає у дітей стрес. Так, для нас, європейців, ця педагогіка непроста, багато в чому навіть парадоксальна. Але в тому, що вона працює, сумніватися не доводиться.

Уявіть собі ситуацію: мама з маленькою дитиною приходить в магазин косметики та парфумерії. Малюк стійко переносить безцільні блукання між вітринами — перші пів години. А потім, втомившись від одноманітності, переходить до активних дій. Він відкриває банки з кремами, розбризкує духи, видавлює на підлогу муси та гелі. Але це нікого навколо не дратує. Швидше розчулює! Дорослі мало того, що не роблять зауважень, вони посміхаються і підтримують. Просто маленькій дитині можна все! Але строго до п’яти років. Це не вседозволеність і балування, як можуть подумати прихильники педагогіки Макаренко. Так японські мами, яких називають «Амае», формують в дітях образ «я хороший і улюблений». Формують, попри обставини … Тому, якщо навіть «погано», «тривожно» і «небезпечно», маленького «небожителя» лаяти та бити по руках не будуть.

Приклад для наочності: на столі стоїть чашка з окропом. Навколо неї бігає трирічний малюк і так і норовить заглянути всередину. Його ніхто не відганяє, але якщо вже обпікся, вибачатися буде «Амае». Уявляєте?! Таким чином жінка показує, що необачний вчинок дитини заподіяв їй біль … У цьому дитячому раю є тільки безумовна батьківська любов і підтримка.

Якось я була свідком такої ситуації — в пориві образи дитина зламала улюблену машинку. Мій перший порив — відчитати. Не насварити, а саме спокійно донести до малюка, що іграшка коштувала грошей, які заробляють мама з татом. Японка просто перевернула мою свідомість. Вона тільки кинула: «Ти робиш їй боляче!». І все! Ця коротка фраза напоумила малюка краще будь-яких покарань. У японській системі цінностей засмучувати маму не можна. І будь-яка дитина зробить все, щоб цього не сталося.

Не стати ізгоєм

До речі, ось, що ще для себе відкрила: японські жінки не поспішають з декретної відпустки на роботу. Їх головне покликання — бути матір’ю. Ніхто з них не буде перекладати свої обов’язки на дідусів і бабусь або користуватися послугами нянь. Мені здається, це дуже важливо. Чим довше дитина перебуває з мамою, тим сильніше її прихильність до неї.

На те, щоб перевірити зв’язок на міцність, у мами та дитини є цілих десять років. З 5 до 15 малюк переживає стадію «слуги». У цей переломний момент батьківська любов нікуди не йде. Іде безмежне обожнювання і вихваляння. Тепер дочкам-синочкам потрібно жити за іншими правилами. Точніше, просто за правилами. Відтепер громадські інтереси понад усе. Людина — це всього лише гвинтик у складній системі. Захочеш виділитися з натовпу — можна натрапити на соціальну відчуженість, глузування, презирство і навіть ненависть. А це найстрашніший сон будь-якого японця. Нікому не хочеться бути ізгоєм.

Не нашкодь

У дитячих садках і школах Японії педагоги не порівнюють дітей між собою. Це не прийнято. Тут ніхто не кращий і не гірший за інших. Причому ефекту суперництва немає навіть там де він, на думку європейців, необхідний — на спортивних заходах. Улюблені заняття японських малюків — все, що пов’язано з командним духом: рухливі ігри, естафети, хоровий спів.

У п’ятнадцять, японські підлітки стають рівними дорослим. У такому віці особистість майже сформувалася. Тепер вони все правильно оцінюють і бездоганно діють. Так, через свою природу вони можуть трохи побунтувати. Але це ні в якому разі не вийде за рамки розумного. Батьки розуміють: вони виконали своє головне завдання: виростили гармонійну людину. А ще — дисциплінованого законослухняного громадянина своєї країни, яку не дарма прозвали державою високих технологій.

Переймати чи ні досвід батьків Країни висхідного сонця — ось питання, на який кожен з нас повинен відповісти сам.

Як аргумент «за» приведу дослідження вчених. Так ось, експерти доказали: «японська педагогіка» помітно скорочує число примх і бійок у дітей. Знижується частота проявів синдрому дефіциту уваги та гострота розладів аутистичного спектру. А ось суворе виховання, навпаки, веде до відхилень і проблем. І все ж головне, як казав найвідоміший лікар всіх часів і народів: «Не нашкодь»!

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Facebook Комментарии